Я думаю ви не раз вже чули вислів «скільки мов ти знаєш, стільки раз ти людина». Звичайно, тут криється найбільша частина сутності відповіді на дане питання «навіщо вивчати мову?», оскільки, коли людина поринає у невідомий світ іншої мови з її власними особливостями а, можливо, для когось і дивакуватістю, вона починає мислити по-іншому, цікавиться тим, що раніше було байдужим та непомітним, а головне – вона відкриває у собі додатковий інтелектуальний рівень, що може допомогти їй в особистому та професійному житті, адже воно таке непередбачуване та різноманітне як і наші з Вами можливості…)
Сьогоднішній світ вже зовсім не такий як він був учора, все поступово починає змінюватись як саме суспільство та вимоги до його життя та співіснування, тепер знання іноземної мови набуває іншого характеру, характеру актуальності та необхідного інтелектуального додатку. Погляньте, скільки з’явилося початкових НЗ, де малеча у свої 6-7років вже починає вивчати одразу ж декілька мов, а старшокласникам необхідно здавати тест з англійської мови аби вступити до ВНЗ, а потім ваш майбутній роботодавець раптом проводить співбесіду англійською, оскільки вибрана вами вакансія вміщує до списку вимог ще й володіння англійською хоча б на середньому рівні…і т.п.
Якщо ти так само любиш подорожі та туризм як і я, то англійська мова повинна бути обов’язковою річчю твого багажу, в іншому випадку викрутитися з певної ситуації буде не легко, тай навіщо нам зайва трата часу під час реєстрації в аеропорті чи готелі, адже нас чекає поїздка та прекрасні емоції поряд з невідомим. Отож, туризм та англійська нероздільні. Хочу поділитися з вами своїм досвідом перебування закордоном. Вперше я побувала у прекрасній Хорватії, ще у 2008-му, для мене це був і неповторний відпочинок і невеличка мовна практика, оскільки в цій країні розмовляють хорватською, англійською та німецькою (стосовно третьої я була здивована), а моїми співтуристами була моя тітка та два брата, для яких ці три мови були абсолютно далекими. Тому відповідно я і була їхнім персональним перекладачем та «ходячим словничком». На той час мій рівень англійської уже був доволі непоганим, тому я більше використовувала саме англійську, хоча німецька інколи також йшла в хід (моя друга іноземна мова).
