Який би рівень володіння мовою ви не мали, ніколи не забувайте про традиційні, можна сказати «шкільні» методики вивчення мови. Сюди відноситься: читання (reading), говоріння (speaking), письмо (writing), аудіювання (listening). Ці чотири елементи є невід’ємними для вивчення мови, до того ж, вони є на кожному екзамені, не важливо, чи то школа, чи університет, чи курси, чи здача спеціальних екзаменів для отримання сертифікату. Викладаючи англійську мову, як приватний репетитор, я завжди використовую цю основу, звичайно, застосовуючи і інші навчальні елементи та цікавинки.
Перш за все, важливо правильно навчитись читати, покласти правильну вимову, а потім уже переходити до говоріння, оскільки досить часто, нажаль, у школі про це забувають, а інколи і в університеті, а цей елемент є невід’ємним для кожного, хто хоче гарно володіти мовою. Письмо, як один із чотирьох пунктів, також багато що означає, наприклад, потрібно написати важливого листа, або ж перекласти якийсь договір чи протокол, усе що завгодно. До речі, багато учнів краще запам’ятовують слова, прописуючи їх декілька разів на листку, я також належу до цієї категорії людей. Аудіювання – це, мабуть, та вправа, яку більшість не терплять)), для початківців вона і справді не з легких, особливо, якщо включають якусь стару касетку «нейтів спікера»…тоді стає дуже весело)). Для початку краще, щоб учитель сам проговорив певний текст чи уривок з нього середнім темпом а потім ще раз, але вже швидшим темпом. Потім можна запропонувати коротко розповісти про почуте і заповнити тест, чи дати відповіді на запитання до почутого тексту. І вже пізніше можна прослуховуваоригінальні тексти з Інтернету, де їх просто валом.).
Це було декілька слів про традиційні методики, проте, сьогодні є багато придуманих, нових методик зі своїми, так би мовити «брендовими іменами», які за міфами, допоможуть вам навчитись розмовляти вже з першого уроку! Хоча, я, власне кажучи, не прихильник цієї новизни, можливо щось і можна звідти використати, і знайти моменти варті уваги, але… Візьмемо для прикладу методику дядька Калана – дуже швидко говоримо і повторяємо по «сто» разів почуте, швидкоговоріння тут основа всього, проте я вважаю, що краще це робити вдома, включити диск, або звукові доріжки в Інтернеті і прослуховувати їх по декілька разів, а потім повторяти за мовцем, набираючи темп (ми, наприклад, робили таке в університеті, нам викладач з німецької скинув електронну книгу з діалогами для прослухування, ми їх слухали по декілька разів вдома, а потім ці діалоги просто запам’ятовувались.) Або ж використання тих самих скоромовок, також дуже корисно для мовного апарату. Не розумію, як то кажуть, «в чому прикол?» і навіщо тратити стільки часу, якщо можна зробити це самому вдома, а на уроці вивчити щось набагато цікавіше і навчитись іншим важливим речам. Ну, це моя власна думка, і я маю підстави для її вираження)) а вам вже вирішувати!
